ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ ЧЕПЕЛИК — скульптор, педагог.

Учасник вітчизняних і міжнародних виставок. Багато сил та енергії віддає підготовці й вихованню скульпторів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури як професор і керівник навчально-творчої майстерні.

Досконало володіє виражальними засобами монументальної і станкової пластики. Широке коло тематики його творів — меморіальні ансамблі, образи історичних реалій, портретні ком- позиції, зокрема галерея портретів видатних діячів вітчизняної художньої культури.

Вміле поєднання образної пластичної мови з національним темпераментом і високопрофесійним володінням матеріалом роблять творчість В. Чепелика визначним явищем у сучасній українській художній культурі. Майстер засобами скульптури оригінально виражає своє бачення зображуваних героїв. Для кожного конкретного твору митець віднаходить відповідну форму пластичного вислову.

Найбільш відомі твори: станкові — «Біль», «С. Васильківський», «М. Ге» (1988); пам'ятники — декабристам (м. Кам'янка Черкаської обл., 1982); героям Малинського підпілля (м. Малин Житомирської обл., 1984); корабелам (м. Миколаїв — з нагоди 200-річчя міста, 1989); жителям селища на Трухановому острові, спаленого фашистами в 1943 р. (м. Київ, 1989); воїнам, полеглим при визволенні Києва у 1943 р. (Південна Борщагівка, м. Київ. 1990); Шевченку у м. Чернігів (1992) та у м. Форт Шевченко (Казахстан, 1998); жертвам чорнобильської аварії (Святошин, м. Київ, 1994); жертвам репресій (у Биківнянському лісі під Києвом, 1995), загиблим співробітникам МВС України (м. Київ, 1997); М. Грушевському (м. Київ, 1998). У співавторстві з Олексієм Чепеликом: пам’ятники народному артисту України Миколі Яковченку (м. Київ, 2000), Олесю Гончару (м. Київ, 2001), С. Лифарю (м. Лозанна, Швейцарія, 2003), загиблим дочкам та синам України (м. Маутхаузен, Австрія, 2002), українському козацтву (м. Відень, Австрія, 2004), Т. Шевченку (м. Тбілісі, Грузія, 2007).

Твори зберігаються в музейних та приватних колекціях України і зарубіжних держав.

1972— закінчив Київський державний художній інститут.

1972—1975 на творчій роботі.

1975— розпочав викладацьку діяльність у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

1990 —обраний головою Національної спілки художників України.

1996— академік-засновник АМУ.

З 2011 — член Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал".

Член Національної спілки художників України.

Нагороджений: орденами князя Ярослава Мудрого V ступеня (2011), «За заслуги» І (2007), ІІ (2004) і III (1998) ступенів, Дружби (2003, Росія), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (1998), Почесною грамотою Верховної Ради України (2005), Золотою медаллю АМУ (2005).

Почесний громадянин міста Києва (2011).

Посада: професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, голова Національної спілки художників України.

Службова адреса: 04053, Київ-53, вул. Смирнова. Ласточкіна, 20.

Телефон: 272-01-33 (сл.).